Село Сулимівка
Сулимівській сільській раді підпорядковано село Божки.
СУЛИМІВКА - село, центр сільської ради, розташоване за 15 км від районного центру та за 15 км від залізничної станції Яготин.
Населення - 879 чоловік, кількість дворів - 528, площа га - 556.1 га.
Село Сулимівка було засноване в 1714 році генеральним хорунжим Іваном Федоровичем Сулимою, який звернувся до гетьмана Кирила Розумовського з проханням надати йому землі з вільного стеблу Яготинщини. Так утворилося поселення на хуторі біля річки Журавка. Універсалом від 28 липня 1721 року право на володіння землею було надано дружині Сулими - Марії, яка помираючи по духівниці від 31 січня 1728 року, відписала її своїм синам Семену, Федору, Степану. В 1756 році частина спадщини Степана Сулими дісталась сину Матвію Сулимі (Хутір Сотничий). Хутір Сулими (36 будинків) залишився за Семеном Сулимою.
Хутір Гриничевський був заснований Савою Гриневичем в 1724 році за дозволом наказного полковника Василя Тамари, а хутір Бакшевський-Значковим Степаном Максимовичем в 1728 році. В хутори Сулимин, Бакшевський, Гринечевський, Сотниче та Божки входили Гзеїуїлі поміщиків Войцеховського (200 десятин), Дзевеновської (500 десятин), Петрика (400 десятин), Замори (40 десятин), Дикого (50 десятин). Яготинські козаки Настенко, Даценко, Мартиненко мали тут по 50 десятин кожен. Населення цих хуторів було кріпосним.
У другій половині ХУ111 ст. через Сулимин хутір був прокладений шлях шириною 70 метрів від Яготина до Пирятина. Обабіч нього на відстані 5 кілометрів були викопані криниці. Цей шлях призначався для переходу військ в період воєнних дій.
Сулимівські хутори відносились до Жоравської волості Пирятинського уїзду, в кожному хуторі адміністративним керівником був староста, який в свою чергу підпорядковувався волосному старшині.
У 1905 році була відкрита Стрітенська церква, де релігійну владу мав отець Микола Соколов. У цьому ж році почала працювати церковно-приходська школа. Першим учителем був Назаренко Д.П. У 1913 році стала діяти Земська школа з чотирирічним навчанням, в якій вчителювала К.Е.Панасенко та Т.В.Щербакова
У 1918 році до дивізії Щорса зарахували місцевого юнака Андрія Кравченка рядовим бійцем. Він брав активну участь за визволення м.Києва.
Закінчилась громадянська війна. Всю землю в Сулимівських хуторах розділили між селянами. А в 1922 році хутори об’єднались в село Сулимівку. Головою сільської ради обрали Турченка А.І.
У січні 1930 року в селі була проведена колективізація, яку очолили голова сільської ради В.Г.Власенко та представник району Іван Радченко.
У 1930 році було створено колективне господарство »КОЛОС». Його головою обрали Жежеру Я.М. Весняну посівну компанію провели успішно. Врожай цього року видався добрий та хліб за трудодні не нарахували, бо озимі збирали ті селяни, які восени давали зерно на лосів. 1933 рік став роком страшного голоду.
У 1936 році секретар Яготинського райкому комсомолу з числа комсомолок організував стаханівські ланки по вирощуванню буряків.
Життя налагоджувалось, селяни ставали заможнішими. Та фашистська Німеччина напала на нашу землю. На захист Батьківщини із села пішли 320 чоловік, та не всім судилось повернутись. Не дочекалась Сулимівка 155 своїх захисників.
5 вересня 1941 року в наше село ввійшли окупанти. На колгоспному подвір′ї вони організували табір для військополонених, який у три ряди обнесли колючим дротом, нагнали туди 10-12 тисяч чоловік. 198 червоноармійців були розстріляні.
21 вересня 1943 року війська 40-ї армії Воронезького фронту звільнили Сулимівку. Та фашисти встигли перед відходом спалити школу, сільмаг, млин, сільбуд, зерновий склад. Відбудували їх уже по війні: в 1955 році після клопотань славного земляка А.Г. Кравченка відкрила двері нова середня школа, в 1957 році – зведений на кошти пайовиків сільмаг, стараннями колгоспу-клуб, контора господарства, бібліотека.
7 листопада 1941 року А.Г.Кравченко своєю танковою бригадою проходить по Червоній Площі Москви, а наступного дня танки цієї бригади їдуть на фронт боронити столицю. За умілі дії в боях полковника А.Г.Кравченка було нагороджено орденом Червоного Прапора.
У боях під Сталінградом танкові війська 4-го танкового корпусу генерал-майора Кравченка та війська генерала Вольського з′єднались і 22 німецькі дивізії були замкнені в сталеве кільце. За участь у боях на Курській дузі генералу-майору А.Г.Кравченко присвоєне військове звання генерал-лейтенанта, нагороджено орденом Кутузова 1 рівня.
2 вересня А.Г.Кравченко побував у рідному селі, відвідавши батька. А через 2 години він уже прощається з дорогим серцю селом – і в бій за Київ.
Після звільнення столиці України 5 Гвардійський Сталінградський корпус носить назву 5 Гвардійського Сталінградсько-Київського корпусу, а 10 січня 1944 року А.Г.Кравченко присвоєно звання Героя Радянського Союзу, з двох корпусів сформовано 6 танкову армію. В Корсунь-Шевченківській битві 6-та танкова армія Кравченка 1 Українського фронту і 5 Гвардійська танкова армія генерала Ротмістра другого Українського фронту оточила 10 дивізій і одну бригаду ворога. Після Яссо-Кишиневської операції 6-ту танкову армію перейменували в 6-ту Гвардійську армію, а командира А.Г.Кравченка було нагороджено орденом Суворова 1 ступеня.
13 вересня 1944 року А.Г.Кравченко присвоєно звання генерал-полковника.
Війська 6 Гвардійської танкової армії громили ворога в Румунії, Угорщині, Австрії, війну закінчили в Празі.
24 червня 1945 року генерал-полковник А.Г.Кравченко-учасник Параду Перемоги. 6-та танкова армія бере участь у розгромі Японської Квантунської армії. За 24 дні Японія підписала акт про капітуляцію.
12 вересня 1945 року генерал –полковнику А.Г.Кравченку присвоєно звання двічі Героя Радянського Союзу. 8 травня 1949 року в рідному селі Героя встановлено погруддя А.Г.Кравченка.
18 жовтня 1963 року А.Г.Кравченко помер. Поховали славетного земляка - в Москві на Новодівичому кладовищі.
З 1983 року в селі Сулимівка діє музей імені двічі Героя Радянського Союзу А.Г.Кравченка. На площадці біля музею установлений танк 1С-3 та міномет. Біля музею встановлено пам'ятний знак у 1991 році розстріляним військовополоненим у роки війни.
Сулимівка багата працьовити, добрими, талановитими людьми. Серед них Двічі Герой Радянського Союзу А.Г.Кравченко, Герой Соціалістичної праці
Степан Максимович Приймак,кавалер трьох орденів Слави Вікторія Іванівна Ясьмо, кандидат технічних наук, доцент, полковник Іван Кіндратович Паляниченко, кандидат медичних наук Борис Степан Безуглий, полковник М.І.Лугина, полковник В.М.Гарус, полковник М.Ф.Гаврилович, полковник А.С.Гавриленко.
У селі Сулимівка є загально-освітня школа 1-111 ступенів директор Аврамов Сергій Вячеславович, дошкільний навчальний заклад »Калинонька», фельдшерсько-акушерський пункт, сільський клуб, молодіжний центр, відділення зв'язку, 5 магазинів. На території села працює товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство імені А.Г.Кравченка – виконуючий обов’язки генерального директора Петренко Анатолій Іванович.
У 1990 році відновилася Свято-Стрітенська церква священник отець Сергій Григорович Кисельов.
